Сергій працює електромонтером із обслуговування електроустаткування станцій на відкритому розподільчому пристрої (ВРП). На початку повномасштабного вторгнення, каже, персонал був впевнений, що ворог битиме по енергетичних об’єктах, тож ще тоді намагались готуватись до таких ударів. Сергій належить до оперативного персоналу, який упродовж дня має постійно перебувати на робочому місці, аби в разі чого – відреагувати на аварійну чи позаштатну ситуацію, тож в укриття під час тривоги до першого ракетного удару по станції ані він, ані його колеги не ходили.
У день першої атаки 10 жовтня Сергій і його колеги залишалися на ВРП. Вийшовши на роботу того дня він та інші співробітники ВРП намагалися спрогнозувати, куди, в разі чого, можна буде таки сховатися неподалік. За 20 метрів від ВРП знайшли дві споруди, біля яких можна було сховатися і звідки добре було видно, що відбувається. Там Сергій і троє його колег і вирішили перечікувати тривогу.
«Ми постійно моніторили соцмережі, потім дізналися про роботу ППО у нашому регіоні й про ураження підстанцій. Повернулися на робоче місце, щоб передати цю інформацію на центральний щит. Перший приліт застукав нас якраз на щиті, коли ми знімали чергові сигнали. Ми не могли все кинути і піти, нас вчили, що ми повинні зробити все, що від нас залежить», – пригадує Сергій.
Після удару співробітники ВРП намагалися запустити систему пожежогасіння та перепідключити лінії, аби зберегти якомога більше ліній у роботі. В цей час їм зателефонувало керівництво й попередило, що ракети летять знову.
«Після четвертої ракети таке відчуття, що вже все одно. Це не означає, що ти не боїшся, ти робиш все, що можеш зробити для системи і при цьому залишитися цілим, але настає фаталізм», каже Сергій.
Про роботу енергетиків під час ракетних ударів на Львівщині дізнавалися журналісти « ZAXID.NET».
